Історія Нудиженського ліцею

Час іде на три лади:
Йде майбутнє швидкою ходою,
Мчить теперішнє стрілою,
А минуле – те стоїть завжди.
Найсвітліша дорога на світі -
То дорога до знань, до школи.
Є в нашому житті такі періоди, про які дуже часто згадуєш, і тоді трішки щемить серце. Є такі місця, куди через багато років, якщо повертаєшся, стає приємно і трошки сумно на душі, тому що минулого вже не повернеш. У нас – наше минуле пов’язане зі школою: від першого класу – малих незграбних дітлахів, і до одинадцятого класу – свідомих, повних сил і енергії, молодості і завзятості юнаків і дівчат. Але швидко, мов весняні струмки, збігають ці безтурботні літа, які назавжди залишаться незабутніми сторінками нашого життя. Кожен любить свою школу, бо вона дає знання, такі необхідні в нашому житті. І кожен, хто згадує про школу, вдячний їй, бо вона виростила синів своєї Батьківщини, які прославляють її своєю працею. Ми гадаємо, що кожен повинен знати історію своєї школи, в якій провели 11 років свого життя.

Школа і навчання в ній поволі і невідворотно відпливає в минуле в житті кожної людини, коли закінчуються шкільні роки. І чим тривалішою буде ця відстань, тим чарівнішими і милішими серцю здаватимуться її обриси. Саме прагнення зберегти на довгу пам'ять ці обриси і було головним завданням роботи. Наша школа має більш як столітню історію. Вона дала путівку в життя великій кількості шанованих людей. Учасники дослідження пізнали багато цікавого, нового з історії своєї школи. Це дослідження допоможе всім бажаючим – минулим і майбутнім поколінням випускників пройтися «сходинками» своєї школи, відчути знову «шкільні роки», згадати своїх однокласників, вчителів, батьків. Бо кожен із нас саме перед школою, як і перед матір’ю у вічному неоплатному боргу. Знайомство з минулим школи, її традиціями сповнило учасників дослідження почуттям гордості за рідну школу, поваги до вчителів, які своєю часто жертовною натхненною працею формували і продовжують формувати громадян нашої держави. Хай добром, любов’ю і шаною нагороджує доля всіх вчителів за заслуги перед країною і людьми.

школа3

Сходинками рідної школи.

Історія виникнення нашої школи сягає ще в дореволюційні часи та має довге коріння. Тодішня школа нічим не відрізнялася від тих, які були змальовані у творах дореволюційних письменників.

Церковно – приходська школа в с. Нудиже відкрилась в 1897 році. В писемних згадках навчальний заклад згадується в 1904 році. Відомо, що в 1906 році вчителем був Антон Фаринюк. Закон Божий викладав П. Жирицький.

5 січня 1917 року в нашому селі січові стрільці вперше відкрили українську школу. Світлина цієї школи зберігається в Львівському архіві. Відшукати її, або копію не вдалося. Вчителював Іван Сембій.

За часів панської Польщі приміщення школи знаходилось неподалік сучасної будівлі. Воно було невелике, за розмірами співпадало з сільськими будівлями того часу. Класи були великими, по 35 – 40 учнів. Діти ходили до школи із сіл Нудиже та Заболоття, навчалися у дві зміни. Жителька нашого села Лукерія Богдан розповіла, що вчителями школи були: Янка, Янкович, Масар (вчителював ще і в селі Яворник), Масловський. Викладачі жили на квартирі. Зараз там проживає сім’я Москалюка Леоніда. У школі діти навчались протягом чотирьох років.

Дисципліна в польській школі була сувора. Порушників ставили на коліна, били різками або лінійкою по пальцях. Якщо хлопці мали велике волосся, то на голові вистригали одне пасмо або хрест .

У школі викладались: арифметика, польська мова, природознавство. Лише раз на тиждень вивчалась українська мова ( і то в неділю). В середу і п’ятницю Закон Божий вчив батюшка. Підручники купляли за свої гроші. Якщо учні підручники забували – били по руках.

У 1940 році в с. Нудиже відкрито школу для навчання малописьменних. Школу відвідувало 145 чоловіків і жінок. Про це писала газета « Радянська Волинь» від 14 лютого 1940 року.

В роки Великої Вітчизняної війни школа відкривалась періодично і діти займалися тимчасово.

Вчителі

Особливої уваги заслуговують вчителі школи. Це завдяки їм випускники вийшли зі стін школи з великим запасом знань для подальшого життя.

Рисунок1

Вчитель молодших класів Євгенія Йосипівна. 1964 рік

Рис2

Задерей Марія Василівна (вчитель фізкультури), Кожедуб Михайло Дмитрович (директор), Дмитрук Анатолій Миколайович (вчитель трудового навчання), Кожедуб Ганна Михайлівна (вчитель російської мови).

Рис3

Класовод Драган Ніна Оверківна. 1966 рік

Рис4
Вчителі: піонервожата - Анастасія Аврамівна, класовод - Клюка Ніна Оверківна,заступник директора - Балинська Ніна, Сидорук Ольга Юхимівна –вчитель математики, Шваліковська Ніна Матвіївна – вчитель географії.
Протягом 60-70-х років Нудиженська восьмирічна школа випускала близько 20-30 юнаків та дівчат щорічно .

В післявоєнні роки директорами школи були:

Сулік Олександр Павлович ( 1953 – 1954 рр.)

Петрук А. С. ( 1954 – 1967 рр.)

рис5

Кожедуб Михайло Дмитрович ( 1967 – 1978 рр., 1982 – 1988 рр.)

рис6

Петринка Петро Михайлович (1978 – 1982 рр.)

рис8

Рябчун Ніна Миколаївна (1988 – 2001 рр.)

Рябчун Ніна Миколаївна, 02.01.1951 р.н. с. Гуща Любомльського району.

Освіта вища, фізико-математичний факультет Луцького педінституту ім. Л. Українки, 1975 р.

Працювала директором Крушинецької восьмирічної школи, головою Нудиженської сільської ради, директором Нудиженської ЗОШ I-III ст..

Обиралась:

-районним депутатом Любомльської районної ради,

- сільським депутатом Нудиженської сільської ради,

- членом бюро Любомльського районного комітету партії,

- делегатом у Білорусію по підсумках соцзмагання Любомльського та Брестського районів.

Нагороджена почесними грамотами:

- міністерства освіти СРСР,

- Волинського обласного управління народної освіти,

- Любомльського райвідділу народної освіти,

- путівкою у Болгарію та Югославію.

- За час роботи головою Нудиженської сільської ради було побудовано будинок для вчителів у с. Нудиже. Коли працювала директором Нудиженської ЗОШ I-II ст. – побудовано загальноосвітню школу I-III ст.. у с. Нудиже. В даний час на пенсії.

рис9

У 1990 році було побудоване нове двоповерхове приміщення загальноосвітньої школи I – III ст.., розраховане на 300 учнів.

Загальна площа забудови 2085 кв.м..

1 вересня 1990 року нова школа гостинно відкрила свої двері дітям.

рис11

Це були часи руйнування комуністичної епохи, утвердження української державності. В Україні панував хаос. Будівля побудована із значними недоробками. Чимало зусиль доклали перший директор середньої школи Рябчун Ніна Миколаївна, вчителі і учні 90-х років минулого століття, щоб школа набула естетичного вигляду.

Одночасно з відкриттям школи було закладено фруктовий сад. Садили його всі вчителі та учні школи. Біля школи клумби з квітами, які чарують своїм різнобарв’ям з весни до пізньої осені.

З 2001 року директором школи призначений Пичоха Олександр Гнатович.

/Files/images/Пичоха О.Г..jpg

Склад педагогічного колективу:

- кількість вчителів – 24

- 11 педагогів мають вищу і першу кваліфікаційні категорії

- 10 випускників працюють в рідній школі, причому четверо з одного класу – 1993 року випуску ( Рябчун Н.В., Макарук Г.О., Пичоха В.І., Бортнік Ю.М.)

В закладі обладнані навчальні кабінети: хімії, фізики, української мови та літератури, іноземної мови, географії, інформатики, математики, початкових класів, слюсарна і столярна майстерні.

Діють:

- бібліотека

- їдальня – 70 місць

- спортивний зал

- актовий зал

- шкільний музей

У вересні 2006 року на базі школи відкрився дитячий садок. В лютому 2007 року школа отримала статус навчально-виховного комплексу.

Станом на 1 вересня 2010 року у школі навчається 132 учні, з них: у молодших класах – 40. а 92 – учні 5-11 класів.

Є у нашій школі і сімейні вчительські династії.

Рябчун Ніна Миколаївна була директором та вчителем математики. А зараз на заслуженому відпочинку. Та її справу підхопили діти: Рябчун Володимир Іванович (син) – вчитель історії та права, Семенюк Оксана Іванівна (дочка) – вчитель української мови та літератури, Рябчун Наталія Володимирівна (невістка) – вчитель української мови і світової літератури.

Весь свій вік у школі пропрацювала вчителем української мови та літератури Бовкуш Валентина Павлівна. Цю благородну естафету продовжив її син Бовкуш Віталій Адамович – вчитель музики та невістка Бовкуш Лариса Андріївна – керівник гуртка «Юний натураліст».

Пліч-о-пліч працюють в нашій школі багато років і подружжя Петринків: Петро Михайлович – вчитель іноземної мови, Галина Степанівна – вчитель початкових класів.

Є і ще одне подружжя: Пичоха Олександр Гнатович – директор школи, вчитель фізики та його дружина Пичоха Валентина Іванівна – вчитель інформатики.

Гордість школи - її випускники.

Кiлькiсть переглядiв: 529

Коментарi