Історія виникнення нашої школи сягає ще в дореволюційні часи та має довге коріння. Тодішня школа нічим не відрізнялася від тих, які були змальовані у творах дореволюційних письменників.
Церковно – приходська школа в с. Нудиже відкрилась в 1897 році. В писемних згадках навчальний заклад згадується в 1904 році. Відомо, що в 1906 році вчителем був Антон Фаринюк. Закон Божий викладав П. Жирицький.
5 січня 1917 року в нашому селі січові стрільці вперше відкрили українську школу. Світлина цієї школи зберігається в Львівському архіві. Відшукати її, або копію не вдалося. Вчителював Іван Сембій.
За часів панської Польщі приміщення школи знаходилось неподалік сучасної будівлі. Воно було невелике, за розмірами співпадало з сільськими будівлями того часу. Класи були великими, по 35 – 40 учнів. Діти ходили до школи із сіл Нудиже та Заболоття, навчалися у дві зміни. Жителька нашого села Лукерія Богдан розповіла, що вчителями школи були: Янка, Янкович, Масар (вчителював ще і в селі Яворник), Масловський. Викладачі жили на квартирі. Зараз там проживає сім’я Москалюка Леоніда. У школі діти навчались протягом чотирьох років.
Дисципліна в польській школі була сувора. Порушників ставили на коліна, били різками або лінійкою по пальцях. Якщо хлопці мали велике волосся, то на голові вистригали одне пасмо або хрест .
У школі викладались: арифметика, польська мова, природознавство. Лише раз на тиждень вивчалась українська мова ( і то в неділю). В середу і п’ятницю Закон Божий вчив батюшка. Підручники купляли за свої гроші. Якщо учні підручники забували – били по руках.
У 1940 році в с. Нудиже відкрито школу для навчання малописьменних. Школу відвідувало 145 чоловіків і жінок. Про це писала газета « Радянська Волинь» від 14 лютого 1940 року.
Рябчун Ніна Миколаївна, 02.01.1951 р.н. с. Гуща Любомльського району.
Освіта вища, фізико-математичний факультет Луцького педінституту ім. Л. Українки, 1975 р.
Працювала директором Крушинецької восьмирічної школи, головою Нудиженської сільської ради, директором Нудиженської ЗОШ I-III ст..
Обиралась:
-районним депутатом Любомльської районної ради,
- сільським депутатом Нудиженської сільської ради,
- членом бюро Любомльського районного комітету партії,
- делегатом у Білорусію по підсумках соцзмагання Любомльського та Брестського районів.
Нагороджена почесними грамотами:
- міністерства освіти СРСР,
- Волинського обласного управління народної освіти,
- Любомльського райвідділу народної освіти,
- путівкою у Болгарію та Югославію.
- За час роботи головою Нудиженської сільської ради було побудовано будинок для вчителів у с. Нудиже. Коли працювала директором Нудиженської ЗОШ I-II ст. – побудовано загальноосвітню школу I-III ст.. у с. Нудиже. В даний час на пенсії.
У 1990 році було побудоване нове двоповерхове приміщення загальноосвітньої школи I – III ст.., розраховане на 300 учнів.
Загальна площа забудови 2085 кв.м..
Це були часи руйнування комуністичної епохи, утвердження української державності. В Україні панував хаос. Будівля побудована із значними недоробками. Чимало зусиль доклали перший директор середньої школи Рябчун Ніна Миколаївна, вчителі і учні 90-х років минулого століття, щоб школа набула естетичного вигляду.
Одночасно з відкриттям школи було закладено фруктовий сад. Садили його всі вчителі та учні школи. Біля школи клумби з квітами, які чарують своїм різнобарв’ям з весни до пізньої осені.
- кількість вчителів – 24
- 11 педагогів мають вищу і першу кваліфікаційні категорії
- 10 випускників працюють в рідній школі, причому четверо з одного класу – 1993 року випуску ( Рябчун Н.В., Макарук Г.О., Пичоха В.І., Бортнік Ю.М.)
В закладі обладнані навчальні кабінети: хімії, фізики, української мови та літератури, іноземної мови, географії, інформатики, математики, початкових класів, слюсарна і столярна майстерні.
Діють:
- бібліотека
- їдальня – 70 місць
- спортивний зал
- актовий зал
- шкільний музей
У вересні 2006 року на базі школи відкрився дитячий садок. В лютому 2007 року школа отримала статус навчально-виховного комплексу.
Станом на 1 вересня 2010 року у школі навчається 132 учні, з них: у молодших класах – 40. а 92 – учні 5-11 класів.
Є у нашій школі і сімейні вчительські династії.
Рябчун Ніна Миколаївна була директором та вчителем математики. А зараз на заслуженому відпочинку. Та її справу підхопили діти: Рябчун Володимир Іванович (син) – вчитель історії та права, Семенюк Оксана Іванівна (дочка) – вчитель української мови та літератури, Рябчун Наталія Володимирівна (невістка) – вчитель української мови і світової літератури.
Весь свій вік у школі пропрацювала вчителем української мови та літератури Бовкуш Валентина Павлівна. Цю благородну естафету продовжив її син Бовкуш Віталій Адамович – вчитель музики та невістка Бовкуш Лариса Андріївна – керівник гуртка «Юний натураліст».
Пліч-о-пліч працюють в нашій школі багато років і подружжя Петринків: Петро Михайлович – вчитель іноземної мови, Галина Степанівна – вчитель початкових класів.
Є і ще одне подружжя: Пичоха Олександр Гнатович – директор школи, вчитель фізики та його дружина Пичоха Валентина Іванівна – вчитель інформатики.